Автокефальна Церква — це самостійна Церква, що адміністративно незалежна від інших Помісних Церков. Вселенська Православна Церква складається із 14 Автокефальних Церков і однієї, автокефалію якої визнала частина цих Церков, хоча її апостольська наступність не заперечується.

У порядку диптиха Руської Православної Церви — це Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська, Албанська, Польська, Чеських земель і Словаччини й Американська.

Константинопольська Церква

За переданням, заснована апостолом Андрієм Первозванним, а її першим єпископом був апостол від 70-ти Стахій. Дала світові святителів Василія Великого, Григорія Богослова, інших отців Церкви, сонм святих і мучеників.

Має особливий статус у сім’Помісних Церков, «перевагу честі», про що говорить 3-тє правило II Вселенського Собору 381 р. і 28-ме правило IV Вселенського Собору 451 р., але її юрисдикція на них не поширюється. Із цього ж 451 р. — Патріархат. Після завоювання Константинополя османами в 1453 р. протягом століть кілька Помісних Православних Церков, починаючи із РПЦ, вийшли з її лона.

Канонічна територія: Туреччина, частина Греції, у т. ч. велика святиня — Гора Афон, Американська архієпископія і єпархії по всьому світу. 133 архієреї; 5,9 тис. священиків; понад 3 млн. членів.

Предстоятель: Варфоломій I (Архондоніс), 232-й Святіший Архієпископ Константинополя — Нового Рима і Вселенський Патріарх (із 22 жовтня 1991 р.).

Кафедральний собор в ім’я святого великомученика Георгія Побідоносця у Фанарі (район Стамбула).

Олександрійська Церква

За переданням, заснована близько 43 р. апостолом Марком. Колиска православного чернецтва. Дала світові святителів Афанасія Великого і Кирила Олександрійського. Серед святинь — церква на честь Успіння Богородиці (печера, де жило Святе Сімейство). Із середини III ст. Олександрійський єпископ має титул Папи, а із 451 р. — Патріарха. У ХХ ст. її юрисдикція була поширена на всю Африку.

Провадить інтенсивну місіонерську діяльність у Африці, де вже налічується близько 5–6 млн. православних у 5 єгипетських (до 300 тис. осіб) і африканських єпархіях. Усього: 39 архієреїв; 30 єпархій; понад 500 священнослужителів.

Предстоятель: Його Блаженство Феодор II (Хорефтакіс), 116-й Папа і Патріарх Великого Града Олександрії, Лівії, Пентаполя, Ефіопії, усього Єгипту й усієї Африки, Отець Отців, Пастир Пастирів, Архієрей Архієреїв, Тринадцятий Апостол і Суддя Всесвіту (з 9 жовтня 2004 р.).

Кафедральний Патріарший собор — Благовіщенський в Олександрії.

Антіохійська Церква

Засновники — апостоли Петро й Павел. Патріархія із 451 р. Дала світові преподобного Симеона Стовпника. Із 637 р. Сирія — під владою арабів. Наприкінці XI ст. хрестоносці насадили тут (і в Палестині) латинський клір, Патріарх до 1269 р. перебував у вигнанні в Константинополі й Нікеї. У часи Османської імперії близько 8–9 % сирійських арабів сповідували Православ`я. У 1899 р. був обраний перший Патріарх-араб, відтоді ця традиція зберігається.

Юрисдикція: Сирія, Ліван, Ірак, країни Перської затоки й Аравійського півострова; низка єпархій у Європі, Америці, Австралії. 28 архієреїв; 22 єпархії; понад 400 священиків; вірян — близько 2 млн. осіб, з них 1 млн. у Сирії й 400 тис. у Лівані.

Серед святинь — Сайданайська ікона Божої Матері в однойменному монастирі.

Предстоятель: Іоанн X (Язіджі), 167-й Блаженніший Патріарх Великої Антіохії, Сирії, Кілікії, Месопотамії й усього Сходу (із 17 грудня 2012 р.)

Кафедральний Успенський собор у м. Дамаску.

Єрусалимська Церква

Вважається матір’ю всіх християнських Церков, тому що тут протікало земне життя й звучала проповідь Спасителя. Перший єпископ — апостол Яків, брат Господній по плоті. З 451 р. — Патріархат. Дала світові святих архієпископа Кирила Єрусалимського і єпископа Маіумського святителя Косму Піснеспівця. Із VII ст. — багатовіковий період випробувань, особливо трагічних у правлінні турків-мамлюків (XIII–XV ст.). Після завоювання Палестини турками-османами — більш мирний період, однак перехід святих місць до православних (1634 р.) Католицька Церква заперечувала аж до розв’язання питання конференціями в Парижі й Берліні у 1856–1878 рр.

Юрисдикція: Ізраїль та Йорданія, автономна Синайська Архієпископія. До 400 тис. вірян; 23 архієреї; 4 єпархії; 50 священиків.

Найбільшими святинями Єрусалимської Церкви є Голгофа і Гроб Господній у кафедральному соборі Воскресіння Христового.

Предстоятель: Феофіл III (Яннопулос), Блаженніший Патріарх Святого Града Єрусалима й усієї Палестини (із 22 серпня 2005 р.)

Руська Православна Церква

У 988 р. Русь прийняла християнство, ставши митрополією Константинопольського Патріархату. До 1299 р. митрополити Київські і всієї Русі перебували в Києві, потім переселились у Володимир, після чого — у Москву. В 1448– 1458 рр. вийшла з-під канонічного підпорядкування Константинополю. З 1589 р. — Московський Патріархат. 1721 р. патріаршество було скасовано, відновлене 1917 р. Із часів засновника, рівноапостольного князя Володимира, дала світові сонм святих і мучеників.

Серед святинь — Свято-Троїцька Сергієва Лавра.

У РПЦ 324 архієреї; 259 єпархій; 34 195 священнослужителів (на 2013 р.), 164 млн. вірян. У канонічній єдності із РПЦ перебувають: дві автономні Православні Церкви — Японська й Китайська; одна самокерована Церква із правами широкої автономії — Українська; чотири самокеровані Церкви — Молдови, Латвійська, Естонська, Руська Православна Церква Закордоном (РПЦЗ).

Предстоятель: Кирил (Гундяєв), 16-й Святіший Патріарх Московський і всієї Русі (з 27 січня 2009 р.).

Кафедральний соборний Храм Христа Спасителя в Москві.

Грузинська Апостольська Автокефальна Православна Церква

Хрещені грузини у IV ст. стараннями святої рівноапостольної Ніни. Спочатку — у складі Антіохійської Церкви. Автокефалія затверджувалась поступово, з V до ХI ст. Понад півтора тисячоліття Грузії доводилось боротися проти завойовників-іновірців, при цьому мученицьку смерть за віру Христову прийняло безліч людей, починаючи зі святого царя Мітрідата V. Після приєднання до Росії автокефалія була скасована. У 1917 р. патріарше правління відродилось, восени 1943 р. євхаристичне спілкування між Руською та Грузинською Церквами було відновлено, а 1989 р. Грузинську Церкву визнав Константинополь.

Серед святинь — Мцхетський собор, де зберігається найбільша реліквія — безшовний хітон Господній.

37 архієреїв; 35 єпархій; близько 1100 священнослужителів; до 4 млн. членів.

Предстоятель: Святіший і Блаженніший Ілія II (Гудушаурі-Шіолашвілі), Католикос-Патріарх усієї Грузії, архієпископ Мцхетський і Тбіліський (з 1977 р.).

Кафедральний собор — в ім’я Святої Трійці у Тбілісі.

Сербська Церква

Серби прийняли християнство у VII–IХ ст., але тільки 1219 р. Константинопольський Патріарх висвятив святого Савву в сан архієпископа й визнав Сербську Церкву автокефальною. За ім’ям цього найбільшого святого серби називають свою Церкву Свято-Саввською. З 1346 р. — Патріархат із резиденцією в м. Печ. У ХV ст. Сербію завоювали османи. Три століття потому Печську Патріархію було зведено в ранг митрополії та підпорядковано Константинополю. Автокефалію Сербської Церкви у 1879 р. відродив Константинопольський Патріарх, а 1920 р. у ній було відновлено патріаршество.

Нині юрисдикція Сербської Церкви — країни колишньої Югославії, сербська діаспора. 45 архієреїв; 46 єпархій; понад 3 тис. священнослужителів; 8 млн членів.

Серед святинь — Свято-Успенська Лавра Студениця і Хіландарський сербський монастир на Афоні.

Предстоятель: Іриней (Гаврилович), 45-й Архієпископ Печський, Митрополит Белградсько-Карловацький, Патріарх Сербський (із 22 січня 2010 р.).

Кафедральний собор — в ім’я святого Архангела Михаїла у Белграді.

Румунська Церква

Уже в II–III ст. християнство проникало в римську провінцію Дакія. З IV ст. — у юрисдикції архієпископів Сирмійського й Солунського, потім — у складі Охридської архієпископії й Тирновського Патріархату. Із 1359 р. була митрополією в складі Константинопольського Патріархату. У дунайських князівствах та їхній Церкві з початку XVIII ст. установилося панування ставлеників султана — греків-фанаріотів. Саме тоді тут у національній святині — Нямецькій Лаврі — подвизався один із великих святих — Паїсій Величковський. У 1865 р. було проголошено автокефалію, яку через 20 років визнав Константинополь. З 1925 р. — Патріархат.

Нині близько 20 млн. членів; 53 архієреї; 6 митрополій у Румунії, 3 — за кор­доном; 15,5 тис. священнослужителів.

Предстоятель: Даниїл (Чоботя), Архієпископ Бухарестський, Митрополит Мунтенський і Добруджийський, Намісник Кесарії Каппадокійської, Митрополит Унгро-Влашський, Патріарх всієї Румунії (з 12 вересня 2007 р.).

Патріарший собор: на честь рівноапостольних Костянтина і Єлени (Бухарест).

Болгарська Церква

Із I–II ст. на території нинішньої Болгарії було кілька єпархій. 865 р., за святого князя Бориса, відбувається хрещення болгар. У ті часи тут подвизались учні святих Кирила й Мефодія — святий Климент, єпископ Охридський, і святий Наум, а також преподобний Іоанн Рильський — святий заступник Болгарії. 919 р. проголошується автокефалія в ранзі Патріархату, яка проіснувала (з перервою) до завоювання Болгарії турками 1393 р. За Церкви у 1879 р. відродив Константинопольський Патріарх, а 1920 р. у ній було відновлено патріаршество.

Святині: Рильська обитель, болгар­ський монастир на Афоні Зограф.

Кількість вірян — близько 4,5 млн.; 32 архієреї; 15 єпархій, з яких 2 закордонні; понад 1500 священиків.

Предстоятель: Неофіт (Димитров), Святіший Патріарх Болгарський, Митрополит Софійський (із 24 лютого 2013 р.).

Кафедральний собор: в ім’я святого Олександра Невського (Софія).

Кіпрська Церква

За переданням, заснована апостолом Варнавою в 47 р. Була єпархією Антіохійської Церкви, із 431 р. — автокефальна Архієпископія. В VI ст. Кіпр завойований арабами, в 1091 р. — хрестоносцями, потім належав Венеції. У ці п’ять століть на острові безуспішно насаджувалося католицтво. З 1571 р. частина Османської імперії, у 1878–1960 рр. — володіння Великобританії. 17 років президентом незалежного Кіпру був архієпископ Макаріос. У 1974 р., після зіткнень між кіпріотами-греками й турками, Туреччина окупувала північ острова, звідки втекло християнське населення.

Серед святинь Кіпру, «острова святих», — монастирі Ставровунійський (із частиною Животворящого Древа Хреста Господнього) і апостола Варнави (на місці його поховання).

650 тис. вірян; 18 архієреїв; 10 єпар­хій; 600 священнослужителів.

Предстоятель: Хризостом II (Енглістрі­отіс), 81-й Архієпископ Нової Юстиніани й усього Кіпру (з 5 листопада 2006 р.).

Кафедральний собор: Іоанно-Богословський у м. Нікосія.

Елладська Церква

Заснована близько 53 р. апостолом Павлом. Її єпархії підкорялися Риму, із 732 р. — Константинополю. У часи Латинської імперії (ХIII ст.) насаджувався католицизм. Після османського завоювання в ХV ст. становище православних постійно погіршувалось. 25 березня 1821 р., у день свята Благовіщення, митрополит Патрський Герман підняв повстання, яке закінчилося незалежністю Греції. У 1833 р. Елладська Церква оголосила автокефалію. У 1850 р. визнана Константинополем. Канонічна османського панування — у юрисдикції Константинопольського Патріархату. 1872 р. автокефалія була проголошена, але визнана Константинополем лише 1945 р., а ще через вісім років БПЦ зведена в ранг Патріархату.

Територія Елладської Церкви своєрідна: більша частина Греції («Стара Еллада» (46 єпархій)) у безпосередньому її підпорядкуванні; «Новими землями» вона управляє, але вони входять у канонічне відання Константинопольського Патріарха. Дала світові безліч святих, зокрема святителя Григорія Паламу.

Серед святинь — Свята Метеора.

Близько 9 млн. членів; 107 архієреїв; 82 єпархії; 9,1 тис. священнослужителів.

Предстоятель: Ієронім II (Ліапіс), Архі­єпископ Афінський і всієї Еллади (із 7 лютого 2008 р.).

Кафедральний Благовіщенський собор у Афінах.

Албанська Церква

Християнські общини в цих колишніх римських провінціях були із часів апостольських. Близько 731 р. приєднані до Константинопольського Патріархату, з 1018 р. — до Охридської архієпископії. У період османського панування з’явились духовні центри, що протистояли іновірству, — монастирі й м. Мосхополь. У 1767 р. скасовано автокефалію Охрида. У 1922 р. була проголошена автокефалія Албанської Православної Церкви, через 15 років її визнав Константинополь. У 1967 р. Албанія була оголошена атеїстичною державою. У 1991 р. упав комуністичний режим, почалося відновлення церковного життя. Канонічна територія — Албанія.

Серед святинь — монастир святого Наума з його гробницею.

Склад: 8 архієреїв; 4 єпархії; 144 священнослужителі; за переписом 2011 р. — 189 тис. православних.

Предстоятель: Анастасій (Яннулатос), Архієпископ Тиранський і всієї Албанії, Митрополит Тиранський, Дурресський і Ельбасанський (із 24 червня 1992 р.).

Кафедральний собор: Воскресенський у м. Тирані.

Польська Церква

Ще в IХ ст. святий Мефодій хрестив якогось польського князя «в Вислех». Хрещена Польща була в 966 р. князем Мешко I за православним обрядом, але після його одруження із саксонською принцесою він перепідкорив свої землі Риму. За даними археологів, у XII–XIII ст. у районі Кракова ще зберігався слов’янський церковний обряд. Польща сто років була частиною Російської імперії. У 1840 р. була утворена самостійна Варшавська єпархія.

Нині юрисдикція Сербської Церкви — країни колишньої Югославії, сербська діаспора. 45 архієреїв; 46 єпархій; понад 3 тис. священнослужителів; 8 млн членів.

Серед святинь — Свято-Успенська Лавра Студениця і Хіландарський сербський монастир на Афоні.

Предстоятель: Іриней (Гаврилович), 45-й Архієпископ Печський, Митрополит Белградсько-Карловацький, Патріарх Сербський (із 22 січня 2010 р.).

Кафедральний собор — в ім’я святого Архангела Михаїла у Белграді.

Церква Чеських земель і Словаччини

Почавшись раніше, масове Хрещення народу Великої Моравії розгорнулося 863 р. за святих Кирила й Мефодія. Від святого Мефодія прийняли Хрещення чеський князь Боривой і його дружина — свята Людмила. Зміцнював Православ’я мученик князь Вацлав († 929). Але згодом лише у Східній Словаччині Православ’я протрималось до ХVII ст. На рубежі XIX–XX ст. тут почалося повернення з унії в Православ’я. У 1929 р. була створена Чеська православна єпархія в юрисдикції Сербської Церкви. У післявоєнний час вона була екзархатом РПЦ, в 1951 р. здобула автокефалію. З 1992 р. вона іменується Православна Церква в Чеських землях і Словаччині.

Нараховує 6 архієреїв; 4 єпархії; 197 священнослужителів; 78 парафій у Чехії й 171 у Словаччині; близько 100 тис. вірян.

Із 12 квітня 2013 р. Місцеблюститель Предстоятельського престолу Православної Церкви Чеських земель і Словаччини — Архієпископ Оломоуцький і Брненський Симеон (Якович).

Кафедральний собор: Кирило-Мефо­діївський у Празі.

Американська Церква

У 1794 р. була заснована місія РПЦ на Алясці. Понад 40 років у ній подвизався преподобний Герман Аляскинський. У 1840 р. була заснована Камчатська, Курильська й Алеутська єпархія на чолі зі святителем Інокентієм (Веніаміновим). Через 17 років у Сан-Франциско був відкритий перший православний храм у континентальних США. Майбутній патріарх РПЦ святитель Тихон (Бєлавін) з 1898 р. понад вісім років був єпископом Алеутським і Північноамериканським. Із середини 1920-х років Північноамериканська Митрополія перебувала поза спілкуванням із РПЦ і РПЦЗ. У 1970 р. Синод РПЦ відновив спілкування з нею, а 10 квітня дарував Православній Церкві в Америці автокефалію, яку визнали також Болгарська, Грузинська, Польська Церкви і Церква Чеських земель і Словаччини.

Склад (2012 р.): 22 архієреї; 14 єпархій; 1098 священнослужителів; 577 парафій у США, 112 — у Канаді, 10 — у Мексиці; 24 монастирі; близько 100 тис. членів (близько 100 тис. причасників; близько 1 млн. хрещених).

Предстоятель: Тихон (Моллард), Блаженніший Архієпископ Вашингтонський, Митрополит усієї Америки й Канади.

Кафедральний собор: Микільський у м. Вашингтоні.

Матеріал надано редакцією "Церковної православної газети"